Поточна сторінка: 1 (всього у книги 4 сторінок) [доступний уривок для читання: 1 сторінок]
Сунь-цзи
Мистецтво війни
Передмова перекладача
З усіх «Семи військових канонів» «Військова стратегія» Сунь-цзи, традиційно відома як «Мистецтво війни», отримала найбільше поширення на Заході. Вперше перекладена французькою місіонером близько двох століть тому, вона постійно вивчалася і використовувалася Наполеоном і, можливо, деякими представниками нацистського головнокомандування. Протягом двох останніх тисячоліть вона залишалася найважливішим військовим трактатом в Азії, де навіть прості люди знали її назву. Китайські, японські, корейські військові теоретики та професійні солдати обов'язково вивчали її, і багато хто з стратегій зіграли важливу роль у легендарній військовій історії Японії починаючи з VIII ст. Більше тисячі років концепції книги викликали безперервні дискусії і пристрасні філософські дебати, приковуючи увагу досить впливових в різних областях фігур. Хоча книга багато разів перекладалася на англійську, а переклади Л. Джайлза і С. Гріффіта не втратили значення досі, продовжують з'являтися нові.
Сунь-цзи і текст
Довго вважалося, що «Мистецтво війни» є найдавнішим і найбільш глибоким військовим трактатом Китаю, а всі інші книги в кращому випадку другорядними. Традиціоналісти приписували книгу історичному персонажу Сунь-цзи, активна діяльність якого в кінці VI ст. до н. е., починаючи з 512 р. до н.е. е., зафіксована в "Ши цзи" і в «Вёснах і восени У і Юе». Згідно з ними, книга повинна датуватися цим часом і містити теорії і військові концепції самого Сунь У. Однак інші вчені, по-перше, визначили численні історичні анахронізми в збереженому тексті, як то: терміни, події, технології та філософські поняття; по-друге, підкреслювали відсутність будь-яких свідчень (які повинні були бути в "Цзо чжуань" - класичної літописі політичних подій того часу), що підтверджують стратегічну роль Сунь-цзи в війнах між У і Юе; і, по-третє, звертали увагу на розбіжність концепції великомасштабної війни, про яку йшлося в «Мистецтві війни», і битви кінця VI ст. до н. е., що запам'ятався лише у вигляді атавізму.
Традиційна інтерпретація бачить істотне доказ своєї правоти в тому, що численні пасажі з «Мистецтва війни» можна зустріти в багатьох інших військових трактатах, що, і це доведено, не могло б мати місце, якби не було текст більш раннім. Вважається навіть, що таке повальне наслідування означає, що «Мистецтво війни» - найбільш ранній військовий трактат, що цінувався вище будь-який інший роботи, усній або письмовій. Поява деяких аналітичних концепцій, таких як класифікація місцевостей, теж зв'язується з Сунь-цзи; далі, їх використання укладачами «Сима фа» вважається безперечним доказом історичної первинності Сунь-цзи, а можливість того, що сам Сунь-цзи виходив з інших робіт, не береться до уваги.
Однак, навіть якщо нехтувати ймовірністю пізніших нашарувань і змін, традиційна позиція як і раніше ігнорує факт більш ніж двохтисячолітнього ведення бойових дій і існування тактики до 500 р. До н.е. е. і приписує фактичне створення стратегії одному Сунь-цзи. Стиснутий, часто абстрактний характер його пасажів наводиться в свідоцтво того, що книга була складена на ранньому етапі розвитку китайського письма, але можна висунути в рівній мірі чарівний аргумент, що настільки філософськи витончений стиль можливий лише при наявності досвіду бойових битв і традиції серйозного вивчення військової тематики . Базові концепції та загальні пасажі швидше за все говорять на користь великої військової традиції і прогресуючих знань і досвіду, ніж на користь «творіння з нічого».
За винятком изжившей себе позиції скептиків, які вважали роботу пізньої підробкою, існує три точки зору на час створення «Мистецтва війни». Перша приписує книгу історичному діячеві Сунь У, вважаючи, що остаточна редакція була зроблена незабаром після його смерті на початку V ст. до н. е. Друга, яка грунтується на самому тексті, приписує його до середини - другої половини періоду «Борються царств»; тобто до IV або III ст. до н. е. Третя, також базується на самому тексті, а також на раніше відкритих джерелах, поміщає його десь у другій половині V ст. до н. е. Чи коли-небудь буде встановлена \u200b\u200bсправжня дата, бо традиціоналісти виявляють виняткову емоційність у захисті автентичності Сунь-цзи. Проте цілком імовірно, що така історична особистість існувала, і сам Сунь У не тільки служив стратегом і, можливо, командувачем, але і склав канву книги, що носить його ім'я. Потім найістотніше передавалося з покоління в покоління в родині або в школі найближчих учнів, з роками виправляючись і знаходячи все більш широке поширення. Найраніший текст був, можливо, відредагований знаменитим нащадком Сунь-цзи Сунь Бінем, який також широко використовував його вчення в своїх «Військових методах».
У «Ши цзи» представлені біографії багатьох видатних стратегів і полководців, включаючи Сунь-цзи. Однак «Весни і Осені У і Юе» пропонують більш цікавий варіант:
«На третьому році правління Хелюй-вана полководці з У хотіли напасти на Чу, але ніяких дій не послідувало. У Цзисюй і Бо Сі говорили один одному: «Ми готуємо воїнів і розрахунки від імені правителя. Ці стратегії будуть вигідні для держави, і тому правитель повинен напасти на Чу. Але він не віддає наказів і не бажає збирати армію. Що ми повинні робити?"
Через якийсь час правитель царства У запитав У Цзисюй і Бо Сі: «Я хочу послати армію. Що ви думаєте про це?" У Цзисюй і Бо Сі відповіли: «Ми хотіли б отримати накази». Правитель У потай вважав, що ці двоє затамували глибоку ненависть до Чу. Він дуже боявся, що ці двоє поведуть армію тільки для того, щоб бути знищеними. Він зійшов на вежу, повернувся обличчям до південного вітру і важко зітхнув. Через якийсь час він зітхнув знову. Ніхто з міністрів не зрозумів думок правителя. У Цзисюй здогадався, що правитель не прийме рішення, і тоді рекомендував йому Сунь-цзи.
Сунь-цзи на ім'я У був родом з царства У. Він досяг успіху у військовій стратегії, але жив далеко від двору, тому прості люди не знали про його здібностях. У Цзисюй, будучи обізнаним, мудрим і проникливим, знав, що Сунь-цзи може проникнути в ряди ворога і знищити його. Одного ранку, коли він обговорював військові справи, він рекомендував Сунь-цзи сім разів. Правитель У сказав: «Раз ви знайшли виправдання, щоб висунути цього чоловіка, я хочу бачити його». Він питав Сунь-цзи про військову стратегію і кожен раз, коли той викладав ту чи іншу частину своєї книги, не міг знайти достатніх для похвали слів.
Дуже задоволений, відповів і сказав: «Якщо можливо, я хотів би піддати вашу стратегію маленькій перевірці». Сунь-цзи сказав: «Це можливо. Ми можемо провести перевірку за допомогою жінок з внутрішнього палацу ». А намісник спитав: «Згоден». Сунь-цзи сказав: «Нехай дві улюблені наложниці вашої величності очолять два підрозділи, кожна поведе одне». Він наказав усім трьомстам жінкам надягти шоломи і лати, нести мечі і щити і вишикуватися. Він навчив їх військовими правилами, тобто йти вперед, відходити, повертатися наліво і направо і розгортатися кругом відповідно до боєм барабана. Він повідомив про заборони і потім наказав: «З першим ударом барабана ви повинні всі зібратися, з другим ударом наступати зі зброєю в руках, з третім побудуватися в бойовий порядок». Тут жінки, прикривши рот руками, розсміялися.
Потім Сунь-цзи особисто взяв у руки палички і вдарив в барабан, віддаючи накази три рази і пояснюючи їх п'ять разів. Вони сміялися, як і раніше. Сунь-цзи зрозумів, що жінки будуть продовжувати сміятися і не зупиняться.
Сунь-цзи був в люті. Очі у нього були широко відкриті, голос подібний до рику тигра, волосся стало дибки, а зав'язки шапочки порвалися на шиї. Він сказав знавець законів: «Принесіть сокири ката».
[Потім] Сунь-цзи сказав: «Якщо інструкція не ясна, якщо роз'ясненням і наказам не довіряють, то це вина полководця. Але коли ці інструкції повторено тричі, а накази пояснені п'ять разів, а війська як і раніше не виконують їх, то це вина командирів. Згідно з приписами військової дисципліни, яке покарання? » Знавець законів сказав: «Обезглавлення!» Тоді Сунь-цзи наказав відрубати голови командирам двох підрозділів, тобто двом улюбленим наложниць правителя.
Правитель У зійшов на площадку, щоб спостерігати, коли двох його улюблених наложниць збиралися обезглавлювати. Він спішно відправив чиновника вниз з наказом: «Я зрозумів, що полководець може керувати військами. Без цих двох наложниць їжа мені буде не в радість. Краще не обезглавлювати їх ».
Сунь-цзи сказав: «Я вже призначений полководцем. Згідно з правилами для полководців, коли я командую армією, навіть якщо накази віддаєте ви, я можу їх не виконувати ». [І обезголовив їх].
Він знову вдарив в барабан, і вони рухалися наліво і направо, вперед і назад, розгорталися навколо згідно з приписаними правилами, не сміючи навіть прискіпливіше. Підрозділи мовчали, не наважуючись поглянути навколо. Потім Сунь-цзи доповів правителю У: «Армія вже добре кориться. Я прошу ваша величність поглянути на них. Коли б ви не захотіли використовувати їх, навіть змусити пройти через вогонь і воду, це не складе труднощів. Їх можна використовувати для приведення Піднебесної в порядок ».
Однак правитель У несподівано виявився незадоволений. Він сказав: «Я знаю, що ви чудово керуєте армією. Навіть якщо завдяки цьому я стану гегемоном, місця для їх навчання не буде. Полководець, будь ласка, розпустіть армію і повертайтеся до себе. Я не бажаю продовжувати ».
Сунь-цзи сказав: «Ваша величність любить тільки слова, але не може осягнути сенс». У Цзисюй вмовляв: «Я чув, що армія - це невдячна справа, і її не можна довільно перевіряти. Тому, якщо хто-небудь формує армію, але не виступає з каральним походом, військове Дао не проявиться. Зараз, якщо ваша величність щиро шукає талановитих людей і хоче зібрати армію для того, щоб покарати жорстоке царство Чу, стати гегемоном в V Піднебесної і настрашити удільних князів, якщо ви не призначите Сунь-цзи головнокомандувачем, хто зможе перейти Хуай, перетнути Си і пройти тисячу лі, щоб вступити в бій? » Тоді правитель У надихнувся. Він наказав бити в барабани, щоб зібрати штаб армії, скликав війська і напав на Чу. Сунь-цзи взяв Чу, убивши двох полководців-перебіжчиків: Кай Юя і Чжу Юна ».
У біографії, що міститься в "Ши цзи", далі говориться, що «на заході він здобув перемогу над могутнім царством Чу і дійшов до Ін. На півночі настрашив Ци і Цзінь, і його ім'я стало відомим серед удільних князів. Це сталося завдяки силі Сунь-цзи ». Деякі військові історики пов'язують його ім'я з висновками, зробленими після 511 р. До н.е. е. - року першої зустрічі Сунь-цзи з Хелюй-Ваном - кампаніями проти царства Чу, хоча він більш ні разу не згадувався письмовими джерелами як головнокомандуючий військами. Мабуть, Сунь-цзи усвідомив труднощі життя в постійно мінливих, нестабільних політичних умовах того часу і проживав у видаленні від справ, залишивши свою працю і давши тим самим приклад наступним поколінням.
Біографія в «Ши цзи» ще в одному принципово відрізняється від міститься в «Вёснах і восени У і Юе», бо вважає Сунь-цзи уродженцем царства Ци, а не У. Тоді його коріння були б в державі, де спадщина думки Тай-гуна грало істотну роль, - державі, спочатку знаходився на периферії політичного світу Стародавнього Чжоу, яке проте було відомо існуючим там різноманіттям поглядів і багатством різних теорій. Оскільки в «Мистецтві війни» ясно проглядають сліди даоських концепцій і цей трактат є вельми витонченим у філософському плані, Сунь-цзи цілком міг бути родом з Ци.
Основні концепції «Мистецтва війни»
«Мистецтво війни» Сунь-цзи, донесене через століття до наших днів, складається з тринадцяти глав різного об'єму - кожна з яких, очевидно, присвячена конкретній темі. Хоча багато сучасних китайські військові фахівці продовжують вважати роботу органічним цілим, зазначеним внутрішньою логікою і розвитком сюжетів від початку до кінця, спорідненість між імовірно пов'язаними пасажами часто важко встановити, чи ж таке просто не існує. Проте основні концепції отримують повсюдну і логічно вивірену обробку, що говорить на користь приписування книги одній людині або ж духовно єдиної школі.
Військові трактати, знайдені в могилі Ліньі ханьської династії, включають в себе варіант «Мистецтва війни», в основному в традиційній формі, доповнений таким вельми важливим матеріалом, як «Питання правителя У». Переклад, пропонований нижче, ґрунтується на ретельно прокоментував класичної версії, бо вона відображає розуміння тексту і погляди на нього протягом останнього тисячоліття, так само як і ті переконання, на яких правителі і військові засновували свої дії в реальному житті. Традиційний текст був змінений тільки в тих випадках, коли матеріали, знайдені в похованнях, прояснили перш незрозумілі пасажі, хоча вплив таких змін на утримання в цілому залишається мінімальним.
Оскільки «Мистецтво війни» - виключно зрозумілий текст, хіба що стислий і іноді загадковий, потрібно лише короткий вступ до основних тем.
У той час, коли було створено «Мистецтво війни», військові дії вже перетворилися в загрозу існуванню практично всіх держав. Тому Сунь-цзи розумів, що мобілізація народу для війни і введення в дію армії повинні здійснюватися з усією серйозністю. Його цілісний підхід до ведення війни глибоко аналітичний, вимагає ретельної підготовки і формулювання загальної стратегії перед початком кампанії. Метою всієї фундаментальної стратегії має стати створення умов для того, щоб населення процвітало і було задоволеним, щоб його бажання підкорятися правителю не могло бути навіть поставлено під сумнів.
Далі, необхідні дипломатичні ініціативи, хоча військовою підготовкою нехтувати не можна. Первинною метою має стати підпорядкування інших держав без вступу у військовий конфлікт, тобто - ідеал повної перемоги. Всякий раз, коли можливо, слід досягати цього дипломатичним примусом, руйнуванням планів і союзів противника, а також зривом його стратегії. Уряд повинен вдаватися до військового конфлікту, тільки якщо ворог загрожує державі військовим нападом або відмовляється поступитися, не обов'язково до підпорядкування силою. Навіть при такому виборі метою будь-якої військової кампанії має стати досягнення максимальних результатів з мінімальним ризиком і втратами, зменшення, наскільки це можливо, принесеного збитку і лих.
Повсюдно в «Мистецтві війни» Сунь-цзи підкреслює необхідність самоконтролю, наполягаючи на уникнення зіткнень, без глибокого аналізу ситуації і власних можливостей. Неприпустимі поспіх і страх або боягузтво, а також гнів і ненависть при прийнятті рішень в державі і при командуванні. Армія ніколи не повинна необдумано вступати в бій, підштовхуватися до війни або збиратися без необхідності. Замість цього необхідно проявляти стриманість, хоча слід використовувати всі способи, щоб забезпечити непереможність армії. Крім того, потрібно уникати деяких тактичних ситуацій і типів місцевості, а при нагоді надходити так, щоб вони стали перевагами. Потім, особливу увагу слід приділити реалізації визначеної стратегії кампанії і застосування відповідної тактики, щоб перемогти противника.
В основі концепції Сунь-цзи лежить управління ворогом, що створює можливості легкої перемоги. Заради цього він становить класифікацію типів місцевості і їх використання; висуває різні способи розпізнавання, управління і ослаблення ворога; концептуалізірует тактичну ситуацію в термінах численних взаімоопределяющіх елементів; виступає за використання як загальноприйнятих V (чжен), так і дивних (ци) військ для досягнення перемоги. Ворога заманюють в пастки вигодою, його позбавляють хоробрості, послаблюючи і виснажуючи перед атакою; проникають в його ряди військами, несподівано зібраними в найбільш уразливих його місцях. Армія повинна завжди вести себе активно, навіть займаючи оборону, щоб створити і використовувати момент тактичної переваги, який забезпечить перемогу. Уникнення зіткнення з великими силами свідчить не про боягузтво, а про мудрість, бо принесення себе в жертву ніколи і ніде не є перевагою.
Основний принцип наступний: «Йти вперед туди, де не чекають; атакувати там, де не підготувалися ». Цей принцип може бути реалізований тільки завдяки секретності всіх дій, повного самоконтролю і залізної дисципліни в армії і також «незбагненності». Війна - це шлях обману, постійної організації помилкових випадів, поширення дезінформації, використання прийомів і хитрощів. Коли такий обман хитромудро задуманий і ефектно застосований, противник не знатиме, де атакувати, які сили використовувати, і, таким чином, буде приречений на фатальні помилки.
Щоб бути невідомим для супротивника, слід усіма можливими способами шукати і добувати відомості про нього, в тому числі активно задіяти шпигунів. Фундаментальний принцип полягає в тому, щоб ніколи не покладатися на добру волю інших або на випадкові обставини, але за допомогою знань, активного вивчення і оборонної підготовки забезпечити неможливість раптової атаки противника або добитися перемоги простим примусом.
Протягом всієї книги Сунь-цзи обговорює найважливішу проблему командування: створення чіткої організації, яка контролює дисципліновані, слухняні війська. Істотним елементом постає дух, відомий як ци - найважливіша життєва енергія. Цей компонент пов'язаний з волею і спонуканням; коли люди добре навчені, відповідним чином нагодовані, одягнені і екіпіровані, якщо їх дух запалений, вони будуть люто боротися. Однак, якщо фізичний стан або матеріальні умови притупили їх дух, якщо у відносинах між командирами і підлеглими крен, якщо з якої-небудь причини люди втратили стимули, армія буде розбита. Навпаки, командувач повинен керувати ситуацією так, щоб уникати ворога, коли він сильний духом - як, наприклад, на початку дня, - і використовувати будь-яку можливість, коли цей стан слабшає і війська не бажають боротися, як, наприклад, при поверненні в табір. Тривала війна може привести тільки до виснаження сил; тому точні розрахунки - це необхідна умова гарантованості швидкої реалізації стратегії всієї кампанії. Певні ситуації, як, наприклад, смертельна місцевість, де має бути розпачлива сутичка, вимагають від армії найбільших зусиль. Інших - послаблюють і небезпечних - слід уникати. Нагороди та покарання створюють основу для контролю за станом військ, але необхідно докладати всіх зусиль для заохочення бажання боротися і самовіддачі. Тому всі шкідливі впливи, як то ознаки і чутки, повинні бути усунені.
Нарешті, Сунь-цзи шукав можливості маневрування армією і заняття нею такої позиції, де б її тактична перевага була настільки значно, що вплив її атаки, імпульс її «стратегічної мощі» (ши) був би подібний до потоку води, раптом обрушився вниз з вершини гори . Розгортання військ в зручні побудови (син); створення бажаного «нерівноваги сил» (цюань); стиснення сил на даному напрямку, використання переваг місцевості, стимулювання духовного стану людей - все повинно бути направлено до цієї вирішальної мети.
Микола Конрад
глава I 1
Деякі особливо спірні місця перекладу обумовлені в «Примітках». Цифри в наступному тексті дають посилання на відповідну примітку до даної глави. Нагадуємо, крім того, що майже кожна фраза трактату пояснюється в відповідному розділі «Приміток».
попередні розрахунки 2
З огляду на те що в різних виданнях трактату дається різна розбивка на абзаци, часто навіть порушує єдність фрази, перекладач вважав за можливе зробити свою розбивку, виходячи з ознаки закінченості тієї чи іншої думки.
1. Сунь-цзи сказав: війна - це велика справа для держави, це грунт життя і смерті, це шлях існування і загибелі. Це потрібно зрозуміти.
2. Тому в її основу кладуть 1
У коментаторської літературі існують великі розбіжності з питання про розуміння слова «цзин». Ду Му пропонує значення «вимірювати». Таке тлумачення може бути підтримано особливим, а саме технічним значенням цього слова, застосовуваним в будівельній справі; в цій галузі «цзин» означає: робити обмір ділянки, призначеної для будівництва. Оскільки такий обмір представляв перша дія будівельника, то це слово отримало більш загальний сенс: робити попередній розрахунок на початку будь-якого підприємства взагалі. На користь такого розуміння «цзин» говорить також можливе зіставлення цього слова з стоячою трохи далі «цзяо», що має сенс «зважувати», в подальшому - «зіставляти». Оскільки «цзяо» може вважатися паралельним «цзин», остільки виходить, що слово «цзин» найправильніше перевести співвідносні слова «зважувати» словом «вимірювати».
Таке тлумачення має за собою серйозні підстави, але і все ж зупиняюся на іншому і передаю «цзин» по-російськи словами «класти в основу». Основне, дійсно первісне значення «цзин», як відомо, йде з області не будівельної справи, а ткацького. Словом «цзин» позначалася основа тканини, на противагу слову «вей», яким значився качок. При цьому, відповідно до техніці самого процесу ткання, основа, тобто поздовжні нитки, залишається весь час ткання нерухомою, тобто саме становить «основу», в той час як качок, тобто поперечні нитки, на цю основу накладається. Таким чином, в технічній мові, як дієслово, це слово означає «ткати основу», а в загальному сенсі - «закладати основу», «класти що-небудь в основу». У цьому саме сенсі розуміють «цзин» в даному місці Чжан Юй і Ван Чже. Що ж стосується паралелізму з «цзяо», то це питання розуміння всього місця в цілому - по відношенню до загального вмісту глави. Якщо переводити «цзин» паралельно з «цзяо» ( «зважувати») словом «вимірювати», то обидві фрази будуть говорити про двох рівних і в загальному близьких за змістом діях: війну вимірюють тим-то, зважують тим-то. Але, як видно з усього змісту глави, - це «абсолютно дві різні речі. «П'ять елементів» - зовсім інше, ніж сім розрахунків »: і (сенс інший, і форма викладу інша, і постановка питання інша. Тому тут паралелізм не двох однакових або близьких дій, а паралелізм двох різних дій: одне кладуть в основу, з допомогою іншого проводять розрахунки ». до того ж, як це зазначено в перекладі, проти безпосереднього зіставлення« цзин »і« цзяо »говорить і явно помилкове приміщення фрази з« цзяо »зараз же після фрази з« цзин ».
П'ять явищ [її зважують сімома розрахунками і цим визначають положення] 3
Слова, поставлені в перекладі тут і скрізь, де слід, в дужки, представляють повторення таких же слів в будь-якому іншому місці трактату, причому там вони цілком доречні, будучи тісно пов'язані з загальним контекстом, тут же - явно зайві. Так, наприклад, в даному випадку ці слова повторюються кілька нижче - в п. 4, де їм за змістом і належить бути.
3. Перше - Шлях, друге - Небо, третє - Земля, четверте - Полководець, п'яте - Закон.
Шлях - це коли досягають того, що думки народу однакові з думками правителя 4
Слово «шан» можна було б взяти в значенні «вищі», «правителі». Чи не роблю цього тому, що в такому значенні воно зазвичай вживається паралельно зі словом «ся» - «нижчі», «керовані»; в даному ж контексті слово «шан» протиставляється слову «минь» - «народ»; зазвичай ж поняттю «народ» протиставляється поняття «государ», «правитель». Тому і беру для «шан" не "вищі", не "уряд» і не «правителі» - у множині, а в однині - «правитель».
Коли народ готовий разом з ним померти, готовий разом з ним жити, коли він не знає ні страху, ні сумнівів 5
«Вій» беру в сенсі дієслова «і», як то робить більшість коментаторів (Цао-гун, Ду Ю, Ду Му, Чжан Юй), тобто в сенсі «мати сумніви».
Небо - це світло і морок, холод і жар, це порядок часу 2
Вираз «ши чжи» можна зрозуміти двояко - в залежності від того, який сенс надати слову «чжи». Якщо зрозуміти його в тому значенні, в якому воно виступає в складному слові «чжіду» - «порядок», лад, «система» і т. П., Вираз «Шічжу» означатиме «порядок часу», «закони часу» і т . п. Можливо зрозуміти «чжи» і в дусі російського дієслівного імені - «розпорядження», «управління», оскільки «чжи» може мати і дієслівне значення - «розпоряджатися», «управляти». Так розуміє це слово Мей Яо-чень, який перефразовує вираз «Шічжу» так: «справлятися з цим своєчасно», в потрібний, відповідний момент. У трактаті Сима Фа є вираз, дуже близьке за змістом до цього місця Сунь-цзи: - «слідувати за небом (т. Е. За погодою. - Н. К.) І дотримуватися час ». Лю Інь, пояснюючи це місце, дає парафраз Сунь-цзи: [...] ( Так тут і далі в тексті позначаються давньокитайські ієрогліфи.(Прим. ред.)), Тобто «це (т. Е. Цей вислів Сима Фа. - Н. К.) Є те, про що йдеться (у Сунь-цзи словами. - Н. К.): «Морок і світло, холод і спека ... справлятися з цим своєчасно»). До речі, цей парафраз Лю Іня з'ясовує, яке доповнення мається на увазі при дієслові «чжи»: слово «чжи», безсумнівно, відноситься до попереднього, тобто до слів «морок і світло, холод і спека». При такому тлумаченні загальна думка Сунь-цзи може бути переказана наступним чином: «Небо» - це атмосферні, кліматичні, метеорологічні умови, час року, стан погоди. З точки зору ведення війни важливо вміти пристосовуватися до погоди і вибирати відповідний момент.
Я, однак, не зупиняюся на такий розшифровці цього місця тексту. Мені здається, що це місце має певну, чітко виражену структуру: це - визначення деяких понять ( «Шлях», «Небо», «Земля» і т. Д.), Причому розкриття змісту цих понять робиться у формі перерахування того, що входить в їх склад. При цьому окремі елементи цього перерахування самостійні і мають свій зміст, а не охоплюють все попереднє. Так і тут мова йде явно про три речі: про явищах астрономічного характеру (світло і морок), про явища метеорологічних і кліматичних (холод і спека) і про «порядку часу», тобто про рік, місяцях, днях, сезонах і т. д.
Земля - \u200b\u200bце далеке і близьке, нерівне і рівне, широке і вузьке, смерть і життя 3
Мені дуже хотілося в російській перекладі передати вираження [...] кожне одним російським словом: «відстань», «рельєф», «розмір». Безсумнівно, що реально ці вирази це і означають. Але тут мене зупинило чисто філологічну міркування. Перекласти так можна було б в тому випадку, якщо б ці вирази були окремими словами. Мені здається, для автора тексту вони були словосполученнями. На такий висновок наштовхує наступне вираз [...], яке у всьому трактаті Сунь-цзи ніколи не вживається інакше, як поєднання двох самостійних слів. Згодом і воно стало одним словом «життя» - в тому сенсі, в якому ми вживаємо це слово в таких фразах, як «це - питання життя», тобто де одним словом «життя» разом позначаються поняття «життя» і «смерть» (пор. аналогічне російське слово «здоров'я», яке покриває поняття «здоров'я» і «хвороби»). Але, повторюю, у Сунь-цзи це все ще два самостійних поняття. А раз так, то за законами паралелізму і відповідно до загального контексту доводиться вважати, що і перші три вирази представляються словосполученнями.
Полководець - це розум, неупередженість, гуманність, мужність, строгість. Закон - це військовий лад, командування і постачання 6
З усіх численних і равноречівих тлумачень важких термінів [...] вибираю тлумачення Мей Яо-Ченя, безумовно, [...] найближче знаходиться до загального конкретному складу мислення Сунь-цзи і до його прагненню намагатися завжди говорити про речі, найближчим чином стосуються військової справи. Тому і зупиняюся на таких перекладах цих трьох понять: «військовий лад», «командування», «постачання».
Ні полководця, який не чув би про ці п'ять явищах, але перемагає той, хто засвоїв їх; той же, хто їх не засвоїв, не перемагає.
4. Тому війну зважують сімома розрахунками і таким шляхом визначають положення.
Хто з государів володіє Шляхом? У кого з полководців є таланти? Хто використав Небо і Землю? У кого виконуються правила і накази? У кого військо сильніше? У кого офіцери і солдати краще навчені? 4
Перекладаю вираз [...] словом «військо», вважаючи, що переводити кожен ієрогліф окремо ( «бін» - стройової склад, «чжун» - нестройової склад) не слід, так як, найімовірніше, в даному випадку ми маємо по-китайськи одне слово, передає загальне поняття «війська» - у всьому його складі.
Тут же зустрічаються в перший раз слова, що позначають різні категорії військових: «ши» і «цзу». Всюди у Сунь-цзи ці слова вживаються як найбільш загальні позначення офіцерів і рядових, командирів і солдатів. Нижче, в гл. К, 15, а також в гл. Х, 9 дається новий термін «Чи», також протиставляє [...], тобто «нижнім чинам». Цей термін служить, мабуть, позначенням командирів великих частин [...], начальницького складу армії.
У розділі Х, 9 наводиться і термін «дали», під яким розуміються головні з цих вищих начальників, безпосередні помічники командувача, що позначається всюди у Сунь-цзи ієрогліфом «цзян».
Безсумнівно, за своїм походженням всі ці терміни не є безпосередньо військовими позначеннями. Так, наприклад, знак «ши» в Стародавньому Китаї позначав людей, що належать до другого шару панівного класу, слідом за [...]; ієрогліфом «цзу» позначалися слуги взагалі, перш за все - з рабів; ієрогліф [...] застосовувався для позначення осіб, що належать до апарату управління. Таким чином, ці назви не тільки розкривають нам структуру давньої китайської армії, а й проливають світло на класову сторону її організації, принаймні - в її витоки. За часів Сунь-цзи, як про це свідчить сам трактат, солдатами були аж ніяк не раби: з вказівки, що рекрута давав один двір з восьми, виявляється, що основну масу солдатів становили члени земельної громади.
У кого правильно нагороджують і карають?
З цього всього я дізнаюся, хто здобуде перемогу і хто зазнає поразки.
5. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки засвоївши, він неодмінно здобуде перемогу; я залишаюся у нього. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки, які не засвоївши їх, він неодмінно зазнає поразки; я йду від нього 5
Згідно із загальноприйнятою переказами, Сунь-цзи написав свій трактат для князя холю, на службі у якого він перебував. Зважаючи на це ці слова можуть розглядатися як пряме звернення до князя, запрошення взяти методи, рекомендовані їм, і спробувати застосувати їх на практиці, причому автор вважає за можливе заявити, що в разі належного розуміння і застосування його методів перемога забезпечена. З метою ж більшого впливу на князя Сунь-цзи вдається до свого роду загрозу: він попереджає, що, якщо князь не скористається його порадами, він від нього піде, перейде на службу до іншого князя і таким чином позбавить князя своєї допомоги.
Чжан Юй пропонує дещо інше тлумачення цієї фрази: він приймає слово «цзян» не в значенні «полководець», а в сенсі службового слова для позначення майбутнього часу. У такому випадку вся фраза отримала б по-російськи такий вигляд: «Якщо ви, князь, засвоїте мої прийоми, я у вас залишуся, якщо ви їх не засвоїте, я від вас піду». Однак я зупинився на формі переказу, заснованої на розумінні слова «цзян» в сенсі «полководець». Підстава для цього наступне: по-перше, у всьому трактаті Сунь-цзи немає жодного випадку вживання цього слова в значенні показника майбутнього часу, по-друге, слово «полководець» тут цілком застосовні до князю, який сам командував своєю армією. Про це говорить Чень Хао: «У цей час князь вів війни, причому в більшості випадків сам був полководцем».
Існує і ще одне граматично можливе тлумачення цього місця: «Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки, засвоївши їх ... і т. Д., Залиште його у себе. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки, які не засвоївши їх ... і т. Д., Видаліть його ». Однак мені здається, що загальна ситуація, особливо при роз'ясненні Чень Хао, робить більш прийнятним розуміння, дане в перекладі.
Якщо він засвоїть їх з урахуванням вигоди, вони складуть міць, яка допоможе і за межами їх.
6. Міць - це вміння застосовувати тактику 6
Пропоную для дуже важкого слова «цюань» в даному тексті російське «тактика», «тактичний маневр», «тактичний прийом». Міркування, які змусили мене вибрати такий переклад, наведені в коментарі до цього місця тексту, так що повторювати їх тут зайве. Зазначу тільки попутно на те, що російське слово «стратегія» я пропоную для перекладу - по крайней мере, в древніх військових текстах - китайського слова «МОУ». Тільки при такому перекладі це слово отримує цілком реальний сенс, робить зручним і простим переклад таких словосполучень, як, наприклад, назви глав в трактаті Вей Ляо-цзи (гл. V і гл. VI) - «тактика настання» і «тактика оборони» . При такому перекладі ці заголовки цілком точно передають зміст глав. На користь цього перекладу каже і звичайне позначення військових теоретиків і письменників - «Цюаньмоуцзя». Так вони називаються в «Ханьської історії», у відділі «Івен-чжи»: «військові стратеги». «Цюаньмоуцзя» відповідає в точності російській «стратегія», оскільки у нас поняття «стратегія» в широкому сенсі об'єднує обидва поняття - «стратегію» і «тактику», а під «стратегом» розуміють і стратега у вузькому сенсі слова і тактика; і історично слово «стратег», яким називали і полководця, і теоретика військової справи в Стародавній Греції, в точності відповідає тим особам, про яких говорять відділи «Цюаньмоу-цзя» в китайських дінастійних історіях. Само собою зрозуміло, що в даний час для цих понять - стратегія і тактика - в китайській мові існують зовсім інші слова.
Погодившись з вигодою.
7. Війна - це шлях обману 7
Китайське [...] не цілком покривається російським «обман». Зміст цього китайського поняття охоплює те, що ми передаємо словами «обман» і «хитрість». Тому і ті прийоми, які далі рекомендує Сунь-цзи, здебільшого ставляться до того, що ми назвали б обманом, частиною до того, що ми охарактеризували б як хитрість. Аби не допустити давати в російській перекладі два слова на місце одного китайського, зупиняюся на слові «обман», оскільки і під «хитрістю» у нас розуміються непрямі і саме здебільшого обманні ходи в досягненні своїх цілей.
Тому, якщо ти і можеш що-небудь, показуй супротивникові, ніби не можеш; якщо ти і користуєшся чимось, показуй йому, ніби ти цим не користуєшся; Якщо ти був близько, показуй, \u200b\u200bніби ти далеко; Якщо ти був далеко, показуй, \u200b\u200bніби ти близько; заманюй його вигодою; приведи його в розлад і бери його; якщо у нього все повно, будь напоготові; якщо він сильний, ухиляйся від нього; викликавши в ньому гнів, приведи його в стан розладу; прийнявши смиренний вигляд, виклич в ньому зарозумілість; якщо його сили свіжі, стоми його; якщо у нього дружні воїни, роз'єднай; нападай на нього, коли він не готовий; виступай, коли він не очікує.
8. Все це забезпечує вождеві перемогу; проте наперед дати нічого не можна.
9. Хто - ще до бою - перемагає попереднім розрахунком 7
Вираз «мяосуань» має цілком конкретний зміст. В епоху Сунь-цзи храм предків - «мяо», що знаходився на палацової території, зазвичай в східній частині її, був приміщенням для найважливіших зібрань радників імператора. Це був, так би мовити, «зал ради». Природно, що перед війною тут влаштовувався військова рада, на якому зважувалися всі шанси війни і вироблявся план дій. Тому вираз «мяосуань» має сенс «план війни, прийнятий на військовій раді», до її початку, тобто попередній план війни. Однак, оскільки на палацовому раді обговорювали не тільки питання війни, вираз «мяосуань» мало загальне значення - будь-якого попереднього плану, виробленого на раді; в подальшому ж це слово стало означати план або розрахунок, вироблений на підставі попереднього роздуми або обговорення, тобто взагалі попередній розрахунок.
Про те, що територія храму предків служила місцем для найважливіших церемоній і зборів, ми дізнаємося, зокрема, і з трактату У-цзи, де розповідається про бенкетах, що влаштовувалися на дворі храму предків в честь відзначилися на службі державі (У-цзи, VI , 1).
У того шансів багато; хто - ще до бою - не перемагає розрахунком, у того шансів мало. У кого шансів багато - перемагає; у кого шансів мало - не перемагає; тим більше ж той, у кого шансів немає зовсім. Тому для мене - при вигляді цього одного - вже зрозумілі перемога і поразка.
Увага! Це ознайомчий фрагмент книги.
Якщо початок книги вам сподобалося, то повну версію ви можете придбати у нашого партнера - розповсюджувача легального контента ТОВ "ЛітРес".
З усіх "Семи військових канонів" "Військова стратегія" Сунь-цзи, традиційно відома як "Мистецтво війни", отримала найбільше поширення на Заході. Вперше перекладена французькою місіонером близько двох століть тому, вона постійно вивчалася і використовувалася Наполеоном, і, можливо, деякими представниками нацистського головнокомандування. Протягом двох останніх тисячоліть, вона залишалася найважливішим військовим трактатом в Азії, де навіть прості люди знали її назву. Китайські, японські, корейські військові теоретики та професійні солдати обов'язково вивчали її, і багато хто з стратегій зіграли важливу роль у легендарній військовій історії Японії, починаючи з VIII століття. Більше тисячі років концепції книги викликали безперервні дискусії і пристрасні філософські дебати, приковуючи увагу досить впливових в різних областях фігур. Хоча книга багато разів перекладалася на англійську, а переклади Л. Джайлза і С. Гріффіта не втратили значення досі, продовжують з'являтися нові.
Сунь-цзи і текст
Довго вважалося, що "Мистецтво війни" є найдавнішим і найбільш глибоким військовим трактатом Китаю, а всі інші книги в кращому випадку другорядними. Традиціоналісти приписували книгу історичному персонажу Сунь У, активна діяльність якого в кінці VI ст. до н.е., начина з 512г. до н.е., зафіксована в "Ши цзи" і в "Вёснах і восени У і Юе". Згідно з ними, книга повинна датуватися цим часом і містити теорії і військові концепції самого Сунь У. Однак, інші вчені, по-перше, визначили численні історичні анахронізми в збереженому тексті, як-то: терміни, події, технології та філософські поняття; по-друге, підкреслювали відсутність будь-яких свідчень (які повинні були бути в "Цзо чжуань" - класичної літописі політичних подій того часу), що підтверджують стратегічну роль Сунь У в війнах між У і Юе; і, по-третє, звертали увагу на розбіжність концепції великомасштабної війни, про яку йшлося в "Мистецтві війни", з одного боку, і, з іншого, запам'ятався лише у вигляді атавізму битви кінця VI ст. до н.е.
Традиційна інтерпретація бачить істотне доказ своєї правоти в тому, що численні пасажі з "Мистецтва війни" можна зустріти в багатьох інших військових трактатах, що, і це доведено, не могло б мати місце, якби не було текст більш раннім. Вважається навіть, що таке повальне наслідування означає, що "Мистецтво війни" - найбільш ранній військовий трактат, що цінувався вище будь-який інший роботи, усній або письмовій. Поява деяких аналітичних концепцій, таких, як класифікація місцевостей, теж зв'язується з Сунь-цзи; далі, їх використання укладачами "Сима фа" вважається безперечним доказом історичної первинності "Сунь-цзи", а можливість того, що сам Сунь-цзи виходив з інших робіт, не береться до уваги.
Однак, навіть якщо нехтувати ймовірністю пізніших нашарувань і змін, традиційна позиція як і раніше ігнорує факт більш ніж двохтисячолітнього ведення бойових дій і існування тактики до 500 р до н.е. і приписує фактичне створення стратегії одному Сунь-цзи. Стиснутий, часто абстрактний характер його пасажів наводиться в свідоцтво того, що книга була складена на ранньому етапі розвитку китайського письма, але можна висунути в рівній мірі чарівний аргумент, що настільки філософськи витончений стиль можливий лише при наявності досвіду бойових битв і традиції серйозного вивчення військової тематики . Базові концепції та загальні пасажі швидше за все говорять на користь великої військової традиції і прогресуючих знань і досвіду, ніж на користь "творіння з нічого".
За винятком изжившей себе позиції скептиків, які вважали роботу пізньої підробкою, існує три точки зору на час створення "Мистецтва війни". Перша приписує книгу історичному діячеві Сунь У, вважаючи, що остаточна редакція була зроблена незабаром після його смерті на початку V ст. до н.е. Друга, яка грунтується на самому тексті, приписує його до середини - другої половини періоду "Борються Царств"; тобто до IV або III ст. до н.е .. Третя, також базується на самому тексті, а також на раніше відкритих джерелах, поміщає його десь у другій половині V ст. до н.е. Чи коли-небудь буде встановлена \u200b\u200bсправжня дата, бо традиціоналісти виявляють виняткову емоційність у захисті автентичності Сунь-цзи. Однак, цілком ймовірно, що така історична особистість існувала, і сам Сунь У не тільки служив стратегом і, можливо, командувачем, але і склав канву книги, що носить його ім'я. Потім, найістотніше передавалося з покоління в покоління в родині або в школі найближчих учнів, з роками виправляючись і знаходячи все більш широке поширення. Найраніший текст був, можливо, відредагований знаменитим нащадком Сунь-цзи Сунь Бінем, який також широко використовував його вчення в своїх "Військових методах".
В "Ши цзи" представлені біографії багатьох видатних стратегів і полководців, включаючи Сунь-цзи. Однак "Весни і Осені У і Юе" пропонують більш цікавий варіант:
"На третьому році правління Хелюй-вана полководці з У хотіли напасти на Чу, але ніяких дій не послідувало. У Цзисюй і Бо Сі говорили один одному:" Ми готуємо воїнів і розрахунки від імені правителя. Ці стратегії будуть вигідні для держави, і тому правитель повинен напасти на Чу. Але він не віддає наказів і не бажає збирати армію. Що ми повинні робити?"
Через якийсь час, правитель царства У запитав У Цзисю і Бо Сі: "Я хочу послати армію. Що ви думаєте про це?" У Цзисюй і Бо Сі відповіли: "Ми хотіли б отримати накази". Правитель У потай вважав, що ці двоє затамували глибоку ненависть до Чу. Він дуже боявся, що ці двоє поведуть армію тільки для того, щоб бути знищеними. Він зійшов на вежу, повернувся обличчям до південного вітру і важко зітхнув. Через якийсь час, він зітхнув знову. Ніхто з міністрів не зрозумів думок правителя. У Цзисюй здогадався, що правитель не прийме рішення, і тоді рекомендував йому Сунь-цзи.
Сунь-цзи на ім'я У, був родом з царства У. Він досяг успіху у військовій стратегії, але жив далеко від двору, тому прості люди не знали про його здібностях. У Цзисюй, будучи обізнаним, мудрим і проникливим, знав, що Сунь-цзи може проникнути в ряди ворога і знищити його. Одного ранку, коли він обговорював військові справи, він рекомендував Сунь-цзи сім разів. Правитель У сказав: "Раз ви знайшли виправдання, щоб висунути цього чоловіка, я хочу бачити його." Він питав Сунь-цзи про військову стратегію і кожен раз, коли той викладав ту чи іншу частину своєї книги, не міг знайти достатніх для похвали слів.
Дуже задоволений, відповів і сказав: "Якщо можливо, я хотів би піддати вашу стратегію маленькій перевірці." Сунь-цзи сказав: "Це можливо. Ми можемо провести перевірку за допомогою жінок з внутрішнього палацу." А намісник спитав: "Згоден." Сунь-цзи сказав: "Нехай дві улюблені наложниці вашої величності очолять два підрозділи, кожна поведе одне." Він наказав усім трьомстам жінкам надягти шоломи і лати, нести мечі і щити і вишикуватися. Він навчив їх військовими правилами, тобто йти вперед, відходити, повертатися наліво і направо і розгортатися кругом відповідно до боєм барабана. Він повідомив про заборони і потім наказав: "З першим ударом барабана ви повинні всі зібратися, з другим ударом наступати зі зброєю в руках, з третім побудуватися в бойовий порядок." Тут жінки, прикривши рот руками, розсміялися.
Потім Сунь-цзи особисто взяв у руки палички і вдарив в барабан, віддаючи накази три рази і пояснюючи їх п'ять разів. Вони сміялися, як і раніше. Сунь-цзи зрозумів, що жінки будуть продовжувати сміятися і не зупиняться.
Мистецтво війни Сунь-цзи - один з найдавніших військових трактатів про мистецтво стратегії.
На сьогоднішній момент можна стверджувати, що це мистецтво може бути застосовано у всіх галузях життя, будь то робота в корпораціях, фірмах, не простих відносинах з людьми і мн. ін. Вкрай цікаво розглядати «Мистецтво війни» з психологічної точки зору.
Полководець містить в собі мудрість, довіру, гуманність, мужність і строгість.
Війна - це шлях обману. Тому, навіть якщо ти здатний, показуй супротивникові свою нездатність. Коли повинен ввести в бій свої сили, вдавай бездіяльним. Коли мета близько, показуй, \u200b\u200bніби вона далеко; коли ж вона дійсно далеко, створюй враження, що вона близько.
Змалюй вигоду, щоб заманити його. Створи безлад в його силах і використовуй його.
Якщо він сповнений, приготуйся; якщо він сильний, уникай його.
Якщо він в гніві, роби його; будь шанобливий, щоб він уявив про себе.
Якщо ворог відпочив, примусь його напружити сили.
Якщо він об'єднаний, роз'єднай його.
Нападай там, де він не приготувався, або вперед там, де він не очікує.
Стратегія ведення війни така: якщо сил в десять разів більше, ніж у ворога, оточи його; якщо в п'ять разів більше, атакуй його; якщо в два рази більше, роздягли свої сили. Якщо сили рівні, можеш з ним битися. Якщо сил менше, перехитри його. Якщо тебе перевершують, уникай його. Тому завзятість з малим, стане бранцем великого.
Той, хто знає, коли можна битися, а коли не можна, здобуде перемогу.
Той, хто розуміє, як використовувати великі і малі сили, отримає перемогу.
Той, у кого верхи і низи горять одним і тим же бажанням, здобуде перемогу.
Той, хто будучи повністю готовий, чекає непідготовленого, здобуде перемогу.
Той, хто знає ворога і знає себе, не опиниться в небезпеці і в ста битвах. Той, хто не знає ворога, але знає себе, буде то перемагати, то програвати. Той, хто не знає ні ворога, ні себе, неминуче буде розбитий в кожному бою.
Непереможність укладена в самому собі; можливість перемоги залежить від ворога.
Тому той, хто досяг успіху у війні, може зробити непереможним себе, але не обов'язково може змусити ворога підкоритися, тому сказано, що стратегію перемоги над ворогом можна пізнати, але не завжди можна застосувати.
Той, хто не може перемогти, займає оборонну позицію; хто може перемогти - атакує. За цих обставин, якщо займати оборону, то сил буде більш, ніж достатньо, в той час, як при нападі їх буде бракувати.
Той, хто вміє оборонятися, заривається в самі глибини Землі. Той, хто вміє нападати, обрушується з самих висот Неба. Так вони можуть зберегти себе і досягти повної перемоги.
Щоб пройти тисячу лі і не втомитися, перетинай незайняті території. Щоб забезпечити досягнення мети при атаці, наноси удар по незахищеним позиціям. Щоб бути впевненим у міцності оборони, зміцнюй позиції, які противник не може атакувати.
Тому, коли хтось вміє нападати, ворог не знає, де організувати оборону; коли хтось вміє оборонятися, ворог не знає, де атакувати.
Форма сил армії подібна до води. Форма води - уникнути висот і прагнути вниз. Форма сил армії - уникати повноти і наносити удар по порожнечі. Вода оформляє потік відповідно до місцевості, армія йде до перемоги відповідно до ворога. Тому у армії немає якогось постійного стратегічного розташування сил; у води немає постійної форми.
У полководця п'ять небезпек:
Прагне померти може бути убитий.
Прагне жити може бути полонений.
Легко приходить в лють і необдумано діючий може бути ображений.
Той, хто бажає бути сумлінним і чистим може бути зганьблений.
Люблячий людей може виявитися в скрутному становищі.
· Той, хто знає, коли він може битися, а коли не може, буде переможцем.
· Спочатку нехай буде, як безневинна дівчина - і противник відкриє у себе двері. Потім же нехай буде, як вирвався заєць - і супротивник не встигне прийняти заходів до захисту.
· Готовність пожертвувати собою заради виконання боргу є основа підтримки життя.
· Коли солдати наражаються на смертельну небезпеку, вони нічого не бояться; коли у них немає виходу, вони тримаються міцно; коли вони заходять в глиб ворожої землі, їх ніщо не утримує; коли нічого вдіяти не можна, вони б'ються.
· Війна любить перемогу і не любить тривалості.
· Війна - це шлях обману. Якщо ти і можеш що-небудь, показуй супротивникові, ніби не можеш; якщо ти і користуєшся чимось, показуй йому, ніби ти цим не користуєшся; Якщо ти був близько, показуй, \u200b\u200bніби ти далеко; Якщо ти був далеко, показуй, \u200b\u200bніби ти близько.
· Погані якості і вчинки людини залежать від нього самого.
· Якщо не знаєш, які твої діти, подивися на їхніх друзів.
· Якщо ти дізнався, що у тебе з'явився шпигун противника і стежить за тобою, обов'язково впливай на нього вигодою; введи його до себе і помісти його у себе.
· Сто раз поборотися і сто разів перемогти - це не найкраще з кращого; найкраще з кращого - підкорити чужу армію, не борючись.
· Керувати багатьма - те саме, що керувати деякими. Справа в організації.
· У битві саме по собі чисельну перевагу не дає переваги. Не треба йти в атаку, спираючись тільки на голу військову міць.
· Найкраща війна - розбити задуми противника; на наступному місці - розбити його союзи; на наступному місці - розбити його війська. Найгірше - осаджувати фортеці.
· Музика - джерело радості мудрих людей, вона здатна викликати в народі хороші думки, вона глибоко проникає в його свідомість і легко змінює звичаї і звичаї.
· Той, хто правильно вказує на мої помилки, - мій учитель; той, хто правильно відзначає мої вірні вчинки, - мій друг; той, хто мені лестить, - мій ворог.
· Війна - це велика справа держави, основа життя і смерті, шлях до виживання або загибелі. Це потрібно ретельно зважити і обдумати.
· Музика - джерело радості мудрих людей.
· Біди приходять тоді, коли люди в своїй ліні забувають піклуватися про себе.
«Був чоловік, якій мав всього 30 000 війська і в Піднебесній ніхто не міг протистояти йому. Хто це? Відповідаю: Сунь-цзи. »
Згідно «Записок» Сима Цяня, Сунь-цзи був полководцем князівства У під час правління князя Хо-Люя (514-495 до н.е.). Саме заслугах Сунь-цзи приписують військові успіхи князівства У, що принесли його князю титул гегемона. Згідно з традицією прийнято вважати, що саме для князя Хо-Люя і був написаний «Трактат про військове мистецтво» (500 р до н.е.).
Трактат Сунь-цзи надав принциповий вплив на все військове мистецтво Сходу. Будучи першим з усіх трактатів по військовому мистецтву, трактат Сунь-цзи постійно цитується військовими теоретиками Китаю від У-цзи до Мао-цзе-дуна. Особливе місце в військово-теоретичної літературі Сходу займають коментарі до Сунь-цзи, з яких перші з'явилися ще в епоху Хань (206 р до н.е. - 220 р н.е.), а нові продовжують створюватися і донині , хоча сам Сунь-цзи не дбав про супроводі свого трактату прикладами і поясненнями.
З усіх «Семи військових канонів» «Військова стратегія» Сунь-цзи, традиційно відома як «Мистецтво війни», отримала найбільше поширення на Заході. Вперше перекладена французькою місіонером близько двох століть тому, вона постійно вивчалася і використовувалася Наполеоном, і, можливо, деякими представниками нацистського головнокомандування. Протягом двох останніх тисячоліть вона залишалася найважливішим військовим трактатом в Азії, де навіть прості люди знали її назву. Китайські, японські, корейські військові теоретики та професійні солдати обов'язково вивчали її, і багато хто з стратегій зіграли важливу роль у легендарній військовій Японії, починаючи з VIII століття.
Довго вважалося, що «Мистецтво війни» є найдавнішим і найбільш глибоким військовим трактатом Китаю. Однак, навіть якщо нехтувати ймовірністю пізніших нашарувань і змін, не можна ігнорувати факт більш ніж двотисячолітньої історії ведення бойових дій і існування тактики до 500 р до н.е. і приписувати фактичне створення стратегії одному Сунь-цзи. Стиснутий, часто абстрактний характер його пасажів наводиться в свідоцтво того, що книга була складена на ранньому етапі розвитку китайського письма, але можна висунути в рівній мірі чарівний аргумент, що настільки філософськи витончений стиль можливий лише при наявності досвіду бойових битв і традиції серйозного вивчення військової тематики . Базові концепції та загальні пасажі швидше за все говорять на користь великої військової традиції і прогресуючих знань і досвіду, ніж на користь «творіння з нічого».
В даний час існують три точки зору про час створення «Мистецтва війни». Перша приписує книгу історичному діячеві Сунь У, вважаючи, що остаточна редакція була зроблена незабаром після його смерті на початку V ст. до н.е. Друга, яка грунтується на самому тексті, приписує його до середини - другої половини періоду «Борються Царств» (IV або III ст. До н.е.). Третя, також базується на самому тексті, а також на раніше відкритих джерелах, поміщає його десь у другій половині V ст. до н.е.
Чи буде встановлена \u200b\u200bсправжня дата, проте, цілком ймовірно, що така історична особистість існувала, і сам Сунь У не тільки служив стратегом і, можливо, командувачем, але і склав канву книги, що носить його ім'я. Потім, найістотніше передавалося з покоління в покоління в родині або в школі найближчих учнів, з роками виправляючись і знаходячи все більш широке поширення. Найраніший текст був, можливо, відредагований знаменитим нащадком Сунь-цзи Сунь Бінем, який також широко використовував його вчення в своїх «Військових методах».
Про Сунь-цзи згадують багато історичні джерела, включаючи «Ши цзи», проте «Весни і Осені У і Юе» пропонують більш цікавий варіант:
"На третьому році правління Хелюй-вана полководці з У хотіли напасти на Чу, але ніяких дій не послідувало. У Цзисюй і Бо Сі говорили один одному:« Ми готуємо воїнів і розрахунки від імені правителя. Ці стратегії будуть вигідні для держави, і тому правитель повинен напасти на Чу. Але він не віддає наказів і не бажає збирати армію. Що ми повинні робити? ». Через якийсь час, правитель царства У запитав У Цзисю і Бо Сі:« Я хочу послати армію. Що ви думаєте про цьому? » У Цзисюй і Бо Сі відповіли: «Ми хотіли б отримати накази». Правитель У потай вважав, що ці двоє затамували глибоку ненависть до Чу. Він дуже боявся, що ці двоє поведуть армію тільки для того, щоб бути знищеними. Він зійшов на вежу , повернувся обличчям до південного вітру і важко зітхнув. через якийсь час, він зітхнув знову. Ніхто з міністрів не зрозумів думок правителя. У Цзисюй здогадався, що правитель не прийме рішення, і тоді рекомендував йому Сунь-цзи.
Сунь-цзи на ім'я У, був родом з царства У. Він досяг успіху у військовій стратегії, але жив далеко від двору, тому прості люди не знали про його здібностях. У Цзисюй, будучи обізнаним, мудрим і проникливим, знав, що Сунь-цзи може проникнути в ряди ворога і знищити його. Одного ранку, коли він обговорював військові справи, він рекомендував Сунь-цзи сім разів. Правитель У сказав: «Раз ви знайшли виправдання, щоб висунути цього чоловіка, я хочу бачити його». Він питав Сунь-цзи про військову стратегію і кожен раз, коли той викладав ту чи іншу частину своєї книги, не міг знайти достатніх для похвали слів. Дуже задоволений, відповів і сказав: «Якщо можливо, я хотів би піддати вашу стратегію маленькій перевірці». Сунь-цзи сказав: «Це можливо. Ми можемо провести перевірку за допомогою жінок з внутрішнього палацу ». А намісник спитав: «Згоден». Сунь-цзи сказав: «Нехай дві улюблені наложниці вашої величності очолять два підрозділи, кожна поведе одне». Він наказав усім трьомстам жінкам надягти шоломи і лати, нести мечі і щити і вишикуватися. Він навчив їх військовими правилами, тобто йти вперед, відходити, повертатися наліво і направо і розгортатися кругом відповідно до боєм барабана. Він повідомив про заборони і потім наказав: «З першим ударом барабана ви повинні всі зібратися, з другим ударом наступати з в руках, з третім побудуватися в бойовий порядок». Тут жінки, прикривши рот руками, розсміялися. Потім Сунь-цзи особисто взяв у руки палички і вдарив в барабан, віддаючи накази три рази і пояснюючи їх п'ять разів. Вони сміялися, як і раніше. Сунь-цзи зрозумів, що жінки будуть продовжувати сміятися і не зупиняться. Сунь-цзи був в люті. Очі у нього були широко відкриті, голос подібний до рику тигра, волосся стало дибки, а зав'язки шапочки порвалися на шиї. Він сказав знавець законів: «Принесіть сокири ката».
[Потім] Сунь-цзи сказав: «Якщо інструкція не ясна, якщо роз'ясненням і наказам не довіряють, то це вина полководця. Але коли ці інструкції повторено тричі, а накази пояснені п'ять разів, а війська як і раніше не виконують їх, то це вина командирів. Згідно з приписами військової дисципліни, яке покарання? » Знавець законів сказав: «Обезглавлення!» Тоді Сунь-цзи наказав відрубати голови командирам двох підрозділів, тобто двом улюбленим наложниць правителя.
Правитель У зійшов на площадку, щоб спостерігати, коли двох його улюблених наложниць збиралися обезглавлювати. Він спішно відправив чиновника вниз з наказом: «Я зрозумів, що полководець може керувати військами. Без цих двох наложниць їжа мені буде не в радість. Краще не обезглавлювати їх ». Сунь-цзи сказав: «Я вже призначений полководцем. Згідно з правилами для полководців, коли я командую армією, навіть якщо накази віддаєте ви, я можу виконувати ». [І обезголовив їх].
Він знову вдарив в барабан, і вони рухалися наліво і направо, вперед і назад, розгорталися навколо згідно з приписаними правилами, не сміючи навіть прискіпливіше. Підрозділи мовчали, не наважуючись поглянути навколо. Потім Сунь-цзи доповів правителю У: «Армія вже добре кориться. Я прошу ваша величність поглянути на них. Коли б ви не захотіли використовувати їх, навіть змусити пройти через вогонь і воду, це не складе труднощів. Їх можна використовувати для приведення Піднебесної в порядок ».
Однак правитель У несподівано виявився незадоволений. Він сказав: «Я знаю, що ви чудово керуєте армією. Навіть якщо завдяки цьому я стану гегемоном, місця для їх навчання не буде. Полководець, будь ласка, розпустіть армію і повертайтеся до себе. Я не бажаю продовжувати ». Сунь-цзи сказав: «Ваша величність любить тільки слова, але не може осягнути сенс». У Цзисюй вмовляв: «Я чув, що армія - це невдячна справа, і її не можна довільно перевіряти. Тому, якщо хто-небудь формує армію, але не виступає з каральним походом, військове Дао не проявиться. Зараз, якщо ваша величність щиро шукає талановитих людей і хоче зібрати армію для того, щоб покарати жорстоке царство Чу, стати гегемоном в Піднебесній і настрашити удільних князів, якщо ви не призначите Сунь-цзи головнокомандувачем, хто зможе перейти Хуай, перетнути Си і пройти тисячу чи щоб вступити в бій? »
Тоді правитель У надихнувся. Він наказав бити в барабани, щоб зібрати штаб армії, скликав війська і напав на Чу. Сунь-цзи взяв Шу, убивши двох полководців-перебіжчиків: Кай Юя і Чжу Юна. "
У біографії, що міститься в "Ши цзи", далі говориться, що «на заході він здобув перемогу над могутнім царством Чу і дійшов до Ін. На півночі настрашив Ци і Цзінь, і його ім'я стало відомим серед удільних князів. Це сталося завдяки силі Сунь-цзи ».
Після 511 р до н.е. Сунь-цзи ні разу не згадувався письмовими джерелами ні як головнокомандувач військ, ні як придворний. Мабуть, Сунь-цзи, будучи суто військовим людиною, не захотів брати участь у придворних політичних іграх того часу і проживав у видаленні від палацових інтриг і літописців.
З усіх «Семи військових канонів» «Військова стратегія» Сунь-цзи, традиційно відома як «Мистецтво війни», отримала найбільше поширення на Заході. Вперше перекладена французькою місіонером близько двох століть тому, вона постійно вивчалася і використовувалася Наполеоном і, можливо, деякими представниками нацистського головнокомандування. Протягом двох останніх тисячоліть вона залишалася найважливішим військовим трактатом в Азії, де навіть прості люди знали її назву. Китайські, японські, корейські військові теоретики та професійні солдати обов'язково вивчали її, і багато хто з стратегій зіграли важливу роль у легендарній військовій історії Японії починаючи з VIII ст. Більше тисячі років концепції книги викликали безперервні дискусії і пристрасні філософські дебати, приковуючи увагу досить впливових в різних областях фігур. Хоча книга багато разів перекладалася на англійську, а переклади Л. Джайлза і С. Гріффіта не втратили значення досі, продовжують з'являтися нові.
Сунь-цзи і текст
Довго вважалося, що «Мистецтво війни» є найдавнішим і найбільш глибоким військовим трактатом Китаю, а всі інші книги в кращому випадку другорядними. Традиціоналісти приписували книгу історичному персонажу Сунь-цзи, активна діяльність якого в кінці VI ст. до н. е., починаючи з 512 р. до н.е. е., зафіксована в "Ши цзи" і в «Вёснах і восени У і Юе». Згідно з ними, книга повинна датуватися цим часом і містити теорії і військові концепції самого Сунь У. Однак інші вчені, по-перше, визначили численні історичні анахронізми в збереженому тексті, як то: терміни, події, технології та філософські поняття; по-друге, підкреслювали відсутність будь-яких свідчень (які повинні були бути в "Цзо чжуань" - класичної літописі політичних подій того часу), що підтверджують стратегічну роль Сунь-цзи в війнах між У і Юе; і, по-третє, звертали увагу на розбіжність концепції великомасштабної війни, про яку йшлося в «Мистецтві війни», і битви кінця VI ст. до н. е., що запам'ятався лише у вигляді атавізму.
Традиційна інтерпретація бачить істотне доказ своєї правоти в тому, що численні пасажі з «Мистецтва війни» можна зустріти в багатьох інших військових трактатах, що, і це доведено, не могло б мати місце, якби не було текст більш раннім. Вважається навіть, що таке повальне наслідування означає, що «Мистецтво війни» - найбільш ранній військовий трактат, що цінувався вище будь-який інший роботи, усній або письмовій. Поява деяких аналітичних концепцій, таких як класифікація місцевостей, теж зв'язується з Сунь-цзи; далі, їх використання укладачами «Сима фа» вважається безперечним доказом історичної первинності Сунь-цзи, а можливість того, що сам Сунь-цзи виходив з інших робіт, не береться до уваги.
Однак, навіть якщо нехтувати ймовірністю пізніших нашарувань і змін, традиційна позиція як і раніше ігнорує факт більш ніж двохтисячолітнього ведення бойових дій і існування тактики до 500 р
до н. е. і приписує фактичне створення стратегії одному Сунь-цзи. Стиснутий, часто абстрактний характер його пасажів наводиться в свідоцтво того, що книга була складена на ранньому етапі розвитку китайського письма, але можна висунути в рівній мірі чарівний аргумент, що настільки філософськи витончений стиль можливий лише при наявності досвіду бойових битв і традиції серйозного вивчення військової тематики . Базові концепції та загальні пасажі швидше за все говорять на користь великої військової традиції і прогресуючих знань і досвіду, ніж на користь «творіння з нічого».
За винятком изжившей себе позиції скептиків, які вважали роботу пізньої підробкою, існує три точки зору на час створення «Мистецтва війни». Перша приписує книгу історичному діячеві Сунь У, вважаючи, що остаточна редакція була зроблена незабаром після його смерті на початку V ст. до н. е. Друга, яка грунтується на самому тексті, приписує його до середини - другої половини періоду «Борються царств»; тобто до IV або III ст. до н. е. Третя, також базується на самому тексті, а також на раніше відкритих джерелах, поміщає його десь у другій половині V ст. до н. е. Чи коли-небудь буде встановлена \u200b\u200bсправжня дата, бо традиціоналісти виявляють виняткову емоційність у захисті автентичності Сунь-цзи. Проте цілком імовірно, що така історична особистість існувала, і сам Сунь У не тільки служив стратегом і, можливо, командувачем, але і склав канву книги, що носить його ім'я. Потім найістотніше передавалося з покоління в покоління в родині або в школі найближчих учнів, з роками виправляючись і знаходячи все більш широке поширення. Найраніший текст був, можливо, відредагований знаменитим нащадком Сунь-цзи Сунь Бінем, який також широко використовував його вчення в своїх «Військових методах».
У «Ши цзи» представлені біографії багатьох видатних стратегів і полководців, включаючи Сунь-цзи. Однак «Весни і Осені У і Юе» пропонують більш цікавий варіант:
«На третьому році правління Хелюй-вана полководці з У хотіли напасти на Чу, але ніяких дій не послідувало. У Цзисюй і Бо Сі говорили один одному: «Ми готуємо воїнів і розрахунки від імені правителя. Ці стратегії будуть вигідні для держави, і тому правитель повинен напасти на Чу. Але він не віддає наказів і не бажає збирати армію. Що ми повинні робити?"
Через якийсь час правитель царства У запитав У Цзисюй і Бо Сі: «Я хочу послати армію. Що ви думаєте про це?" У Цзисюй і Бо Сі відповіли: «Ми хотіли б отримати накази». Правитель У потай вважав, що ці двоє затамували глибоку ненависть до Чу. Він дуже боявся, що ці двоє поведуть армію тільки для того, щоб бути знищеними. Він зійшов на вежу, повернувся обличчям до південного вітру і важко зітхнув. Через якийсь час він зітхнув знову. Ніхто з міністрів не зрозумів думок правителя. У Цзисюй здогадався, що правитель не прийме рішення, і тоді рекомендував йому Сунь-цзи.
Сунь-цзи на ім'я У був родом з царства У. Він досяг успіху у військовій стратегії, але жив далеко від двору, тому прості люди не знали про його здібностях. У Цзисюй, будучи обізнаним, мудрим і проникливим, знав, що Сунь-цзи може проникнути в ряди ворога і знищити його. Одного ранку, коли він обговорював військові справи, він рекомендував Сунь-цзи сім разів. Правитель У сказав: «Раз ви знайшли виправдання, щоб висунути цього чоловіка, я хочу бачити його». Він питав Сунь-цзи про військову стратегію і кожен раз, коли той викладав ту чи іншу частину своєї книги, не міг знайти достатніх для похвали слів.
Дуже задоволений, відповів і сказав: «Якщо можливо, я хотів би піддати вашу стратегію маленькій перевірці». Сунь-цзи сказав: «Це можливо. Ми можемо провести перевірку за допомогою жінок з внутрішнього палацу ». А намісник спитав: «Згоден». Сунь-цзи сказав: «Нехай дві улюблені наложниці вашої величності очолять два підрозділи, кожна поведе одне». Він наказав усім трьомстам жінкам надягти шоломи і лати, нести мечі і щити і вишикуватися. Він навчив їх військовими правилами, тобто йти вперед, відходити, повертатися наліво і направо і розгортатися кругом відповідно до боєм барабана. Він повідомив про заборони і потім наказав: «З першим ударом барабана ви повинні всі зібратися, з другим ударом наступати зі зброєю в руках, з третім побудуватися в бойовий порядок». Тут жінки, прикривши рот руками, розсміялися.
Потім Сунь-цзи особисто взяв у руки палички і вдарив в барабан, віддаючи накази три рази і пояснюючи їх п'ять разів. Вони сміялися, як і раніше. Сунь-цзи зрозумів, що жінки будуть продовжувати сміятися і не зупиняться.
Сунь-цзи був в люті. Очі у нього були широко відкриті, голос подібний до рику тигра, волосся стало дибки, а зав'язки шапочки порвалися на шиї. Він сказав знавець законів: «Принесіть сокири ката».
[Потім] Сунь-цзи сказав: «Якщо інструкція не ясна, якщо роз'ясненням і наказам не довіряють, то це вина полководця. Але коли ці інструкції повторено тричі, а накази пояснені п'ять разів, а війська як і раніше не виконують їх, то це вина командирів. Згідно з приписами військової дисципліни, яке покарання? » Знавець законів сказав: «Обезглавлення!» Тоді Сунь-цзи наказав відрубати голови командирам двох підрозділів, тобто двом улюбленим наложниць правителя.
Правитель У зійшов на площадку, щоб спостерігати, коли двох його улюблених наложниць збиралися обезглавлювати. Він спішно відправив чиновника вниз з наказом: «Я зрозумів, що полководець може керувати військами. Без цих двох наложниць їжа мені буде не в радість. Краще не обезглавлювати їх ».
Сунь-цзи сказав: «Я вже призначений полководцем. Згідно з правилами для полководців, коли я командую армією, навіть якщо накази віддаєте ви, я можу їх не виконувати ». [І обезголовив їх].
Він знову вдарив в барабан, і вони рухалися наліво і направо, вперед і назад, розгорталися навколо згідно з приписаними правилами, не сміючи навіть прискіпливіше. Підрозділи мовчали, не наважуючись поглянути навколо. Потім Сунь-цзи доповів правителю У: «Армія вже добре кориться. Я прошу ваша величність поглянути на них. Коли б ви не захотіли використовувати їх, навіть змусити пройти через вогонь і воду, це не складе труднощів. Їх можна використовувати для приведення Піднебесної в порядок ».
Однак правитель У несподівано виявився незадоволений. Він сказав: «Я знаю, що ви чудово керуєте армією. Навіть якщо завдяки цьому я стану гегемоном, місця для їх навчання не буде. Полководець, будь ласка, розпустіть армію і повертайтеся до себе. Я не бажаю продовжувати ».
Сунь-цзи сказав: «Ваша величність любить тільки слова, але не може осягнути сенс». У Цзисюй вмовляв: «Я чув, що армія - це невдячна справа, і її не можна довільно перевіряти. Тому, якщо хто-небудь формує армію, але не виступає з каральним походом, військове Дао не проявиться. Зараз, якщо ваша величність щиро шукає талановитих людей і хоче зібрати армію для того, щоб покарати жорстоке царство Чу, стати гегемоном в V Піднебесної і настрашити удільних князів, якщо ви не призначите Сунь-цзи головнокомандувачем, хто зможе перейти Хуай, перетнути Си і пройти тисячу лі, щоб вступити в бій? » Тоді правитель У надихнувся. Він наказав бити в барабани, щоб зібрати штаб армії, скликав війська і напав на Чу. Сунь-цзи взяв Чу, убивши двох полководців-перебіжчиків: Кай Юя і Чжу Юна ».
У біографії, що міститься в "Ши цзи", далі говориться, що «на заході він здобув перемогу над могутнім царством Чу і дійшов до Ін. На півночі настрашив Ци і Цзінь, і його ім'я стало відомим серед удільних князів. Це сталося завдяки силі Сунь-цзи ». Деякі військові історики пов'язують його ім'я з висновками, зробленими після 511 р. До н.е. е. - року першої зустрічі Сунь-цзи з Хелюй-Ваном - кампаніями проти царства Чу, хоча він більш ні разу не згадувався письмовими джерелами як головнокомандуючий військами. Мабуть, Сунь-цзи усвідомив труднощі життя в постійно мінливих, нестабільних політичних умовах того часу і проживав у видаленні від справ, залишивши свою працю і давши тим самим приклад наступним поколінням.
Біографія в «Ши цзи» ще в одному принципово відрізняється від міститься в «Вёснах і восени У і Юе», бо вважає Сунь-цзи уродженцем царства Ци, а не У. Тоді його коріння були б в державі, де спадщина думки Тай-гуна грало істотну роль, - державі, спочатку знаходився на периферії політичного світу Стародавнього Чжоу, яке проте було відомо існуючим там різноманіттям поглядів і багатством різних теорій. Оскільки в «Мистецтві війни» ясно проглядають сліди даоських концепцій і цей трактат є вельми витонченим у філософському плані, Сунь-цзи цілком міг бути родом з Ци.
Основні концепції «Мистецтва війни»
«Мистецтво війни» Сунь-цзи, донесене через століття до наших днів, складається з тринадцяти глав різного об'єму - кожна з яких, очевидно, присвячена конкретній темі. Хоча багато сучасних китайські військові фахівці продовжують вважати роботу органічним цілим, зазначеним внутрішньою логікою і розвитком сюжетів від початку до кінця, спорідненість між імовірно пов'язаними пасажами часто важко встановити, чи ж таке просто не існує. Проте основні концепції отримують повсюдну і логічно вивірену обробку, що говорить на користь приписування книги одній людині або ж духовно єдиної школі.
Військові трактати, знайдені в могилі Ліньі ханьської династії, включають в себе варіант «Мистецтва війни», в основному в традиційній формі, доповнений таким вельми важливим матеріалом, як «Питання правителя У». Переклад, пропонований нижче, ґрунтується на ретельно прокоментував класичної версії, бо вона відображає розуміння тексту і погляди на нього протягом останнього тисячоліття, так само як і ті переконання, на яких правителі і військові засновували свої дії в реальному житті. Традиційний текст був змінений тільки в тих випадках, коли матеріали, знайдені в похованнях, прояснили перш незрозумілі пасажі, хоча вплив таких змін на утримання в цілому залишається мінімальним.
Оскільки «Мистецтво війни» - виключно зрозумілий текст, хіба що стислий і іноді загадковий, потрібно лише короткий вступ до основних тем.
У той час, коли було створено «Мистецтво війни», військові дії вже перетворилися в загрозу існуванню практично всіх держав. Тому Сунь-цзи розумів, що мобілізація народу для війни і введення в дію армії повинні здійснюватися з усією серйозністю. Його цілісний підхід до ведення війни глибоко аналітичний, вимагає ретельної підготовки і формулювання загальної стратегії перед початком кампанії. Метою всієї фундаментальної стратегії має стати створення умов для того, щоб населення процвітало і було задоволеним, щоб його бажання підкорятися правителю не могло бути навіть поставлено під сумнів.
Далі, необхідні дипломатичні ініціативи, хоча військовою підготовкою нехтувати не можна. Первинною метою має стати підпорядкування інших держав без вступу у військовий конфлікт, тобто - ідеал повної перемоги. Всякий раз, коли можливо, слід досягати цього дипломатичним примусом, руйнуванням планів і союзів противника, а також зривом його стратегії. Уряд повинен вдаватися до військового конфлікту, тільки якщо ворог загрожує державі військовим нападом або відмовляється поступитися, не обов'язково до підпорядкування силою. Навіть при такому виборі метою будь-якої військової кампанії має стати досягнення максимальних результатів з мінімальним ризиком і втратами, зменшення, наскільки це можливо, принесеного збитку і лих.
Повсюдно в «Мистецтві війни» Сунь-цзи підкреслює необхідність самоконтролю, наполягаючи на уникнення зіткнень, без глибокого аналізу ситуації і власних можливостей. Неприпустимі поспіх і страх або боягузтво, а також гнів і ненависть при прийнятті рішень в державі і при командуванні. Армія ніколи не повинна необдумано вступати в бій, підштовхуватися до війни або збиратися без необхідності. Замість цього необхідно проявляти стриманість, хоча слід використовувати всі способи, щоб забезпечити непереможність армії. Крім того, потрібно уникати деяких тактичних ситуацій і типів місцевості, а при нагоді надходити так, щоб вони стали перевагами. Потім, особливу увагу слід приділити реалізації визначеної стратегії кампанії і застосування відповідної тактики, щоб перемогти противника.
В основі концепції Сунь-цзи лежить управління ворогом, що створює можливості легкої перемоги. Заради цього він становить класифікацію типів місцевості і їх використання; висуває різні способи розпізнавання, управління і ослаблення ворога; концептуалізірует тактичну ситуацію в термінах численних взаімоопределяющіх елементів; виступає за використання як загальноприйнятих V (чжен), так і дивних (ци) військ для досягнення перемоги. Ворога заманюють в пастки вигодою, його позбавляють хоробрості, послаблюючи і виснажуючи перед атакою; проникають в його ряди військами, несподівано зібраними в найбільш уразливих його місцях. Армія повинна завжди вести себе активно, навіть займаючи оборону, щоб створити і використовувати момент тактичної переваги, який забезпечить перемогу. Уникнення зіткнення з великими силами свідчить не про боягузтво, а про мудрість, бо принесення себе в жертву ніколи і ніде не є перевагою.
Основний принцип наступний: «Йти вперед туди, де не чекають; атакувати там, де не підготувалися ». Цей принцип може бути реалізований тільки завдяки секретності всіх дій, повного самоконтролю і залізної дисципліни в армії і також «незбагненності». Війна - це шлях обману, постійної організації помилкових випадів, поширення дезінформації, використання прийомів і хитрощів. Коли такий обман хитромудро задуманий і ефектно застосований, противник не знатиме, де атакувати, які сили використовувати, і, таким чином, буде приречений на фатальні помилки.
Щоб бути невідомим для супротивника, слід усіма можливими способами шукати і добувати відомості про нього, в тому числі активно задіяти шпигунів. Фундаментальний принцип полягає в тому, щоб ніколи не покладатися на добру волю інших або на випадкові обставини, але за допомогою знань, активного вивчення і оборонної підготовки забезпечити неможливість раптової атаки противника або добитися перемоги простим примусом.
Протягом всієї книги Сунь-цзи обговорює найважливішу проблему командування: створення чіткої організації, яка контролює дисципліновані, слухняні війська. Істотним елементом постає дух, відомий як ци - найважливіша життєва енергія. Цей компонент пов'язаний з волею і спонуканням; коли люди добре навчені, відповідним чином нагодовані, одягнені і екіпіровані, якщо їх дух запалений, вони будуть люто боротися. Однак, якщо фізичний стан або матеріальні умови притупили їх дух, якщо у відносинах між командирами і підлеглими крен, якщо з якої-небудь причини люди втратили стимули, армія буде розбита. Навпаки, командувач повинен керувати ситуацією так, щоб уникати ворога, коли він сильний духом - як, наприклад, на початку дня, - і використовувати будь-яку можливість, коли цей стан слабшає і війська не бажають боротися, як, наприклад, при поверненні в табір. Тривала війна може привести тільки до виснаження сил; тому точні розрахунки - це необхідна умова гарантованості швидкої реалізації стратегії всієї кампанії. Певні ситуації, як, наприклад, смертельна місцевість, де має бути розпачлива сутичка, вимагають від армії найбільших зусиль. Інших - послаблюють і небезпечних - слід уникати. Нагороди та покарання створюють основу для контролю за станом військ, але необхідно докладати всіх зусиль для заохочення бажання боротися і самовіддачі. Тому всі шкідливі впливи, як то ознаки і чутки, повинні бути усунені.
Нарешті, Сунь-цзи шукав можливості маневрування армією і заняття нею такої позиції, де б її тактична перевага була настільки значно, що вплив її атаки, імпульс її «стратегічної мощі» (ши) був би подібний до потоку води, раптом обрушився вниз з вершини гори . Розгортання військ в зручні побудови (син); створення бажаного «нерівноваги сил» (цюань); стиснення сил на даному напрямку, використання переваг місцевості, стимулювання духовного стану людей - все повинно бути направлено до цієї вирішальної мети.
Микола Конрад
глава I 1
Деякі особливо спірні місця перекладу обумовлені в «Примітках». Цифри в наступному тексті дають посилання на відповідну примітку до даної глави. Нагадуємо, крім того, що майже кожна фраза трактату пояснюється в відповідному розділі «Приміток».
попередні розрахунки 2
З огляду на те що в різних виданнях трактату дається різна розбивка на абзаци, часто навіть порушує єдність фрази, перекладач вважав за можливе зробити свою розбивку, виходячи з ознаки закінченості тієї чи іншої думки.
1. Сунь-цзи сказав: війна - це велика справа для держави, це грунт життя і смерті, це шлях існування і загибелі. Це потрібно зрозуміти.
2. Тому в її основу кладуть 1
У коментаторської літературі існують великі розбіжності з питання про розуміння слова «цзин». Ду Му пропонує значення «вимірювати». Таке тлумачення може бути підтримано особливим, а саме технічним значенням цього слова, застосовуваним в будівельній справі; в цій галузі «цзин» означає: робити обмір ділянки, призначеної для будівництва. Оскільки такий обмір представляв перша дія будівельника, то це слово отримало більш загальний сенс: робити попередній розрахунок на початку будь-якого підприємства взагалі. На користь такого розуміння «цзин» говорить також можливе зіставлення цього слова з стоячою трохи далі «цзяо», що має сенс «зважувати», в подальшому - «зіставляти». Оскільки «цзяо» може вважатися паралельним «цзин», остільки виходить, що слово «цзин» найправильніше перевести співвідносні слова «зважувати» словом «вимірювати».
Таке тлумачення має за собою серйозні підстави, але і все ж зупиняюся на іншому і передаю «цзин» по-російськи словами «класти в основу». Основне, дійсно первісне значення «цзин», як відомо, йде з області не будівельної справи, а ткацького. Словом «цзин» позначалася основа тканини, на противагу слову «вей», яким значився качок. При цьому, відповідно до техніці самого процесу ткання, основа, тобто поздовжні нитки, залишається весь час ткання нерухомою, тобто саме становить «основу», в той час як качок, тобто поперечні нитки, на цю основу накладається. Таким чином, в технічній мові, як дієслово, це слово означає «ткати основу», а в загальному сенсі - «закладати основу», «класти що-небудь в основу». У цьому саме сенсі розуміють «цзин» в даному місці Чжан Юй і Ван Чже. Що ж стосується паралелізму з «цзяо», то це питання розуміння всього місця в цілому - по відношенню до загального вмісту глави. Якщо переводити «цзин» паралельно з «цзяо» ( «зважувати») словом «вимірювати», то обидві фрази будуть говорити про двох рівних і в загальному близьких за змістом діях: війну вимірюють тим-то, зважують тим-то. Але, як видно з усього змісту глави, - це «абсолютно дві різні речі. «П'ять елементів» - зовсім інше, ніж сім розрахунків »: і (сенс інший, і форма викладу інша, і постановка питання інша. Тому тут паралелізм не двох однакових або близьких дій, а паралелізм двох різних дій: одне кладуть в основу, з допомогою іншого проводять розрахунки ». до того ж, як це зазначено в перекладі, проти безпосереднього зіставлення« цзин »і« цзяо »говорить і явно помилкове приміщення фрази з« цзяо »зараз же після фрази з« цзин ».
П'ять явищ [її зважують сімома розрахунками і цим визначають положення] 3
Слова, поставлені в перекладі тут і скрізь, де слід, в дужки, представляють повторення таких же слів в будь-якому іншому місці трактату, причому там вони цілком доречні, будучи тісно пов'язані з загальним контекстом, тут же - явно зайві. Так, наприклад, в даному випадку ці слова повторюються кілька нижче - в п. 4, де їм за змістом і належить бути.
3. Перше - Шлях, друге - Небо, третє - Земля, четверте - Полководець, п'яте - Закон.
Шлях - це коли досягають того, що думки народу однакові з думками правителя 4
Слово «шан» можна було б взяти в значенні «вищі», «правителі». Чи не роблю цього тому, що в такому значенні воно зазвичай вживається паралельно зі словом «ся» - «нижчі», «керовані»; в даному ж контексті слово «шан» протиставляється слову «минь» - «народ»; зазвичай ж поняттю «народ» протиставляється поняття «государ», «правитель». Тому і беру для «шан" не "вищі", не "уряд» і не «правителі» - у множині, а в однині - «правитель».
Коли народ готовий разом з ним померти, готовий разом з ним жити, коли він не знає ні страху, ні сумнівів 5
«Вій» беру в сенсі дієслова «і», як то робить більшість коментаторів (Цао-гун, Ду Ю, Ду Му, Чжан Юй), тобто в сенсі «мати сумніви».
Небо - це світло і морок, холод і жар, це порядок часу 2
Вираз «ши чжи» можна зрозуміти двояко - в залежності від того, який сенс надати слову «чжи». Якщо зрозуміти його в тому значенні, в якому воно виступає в складному слові «чжіду» - «порядок», лад, «система» і т. П., Вираз «Шічжу» означатиме «порядок часу», «закони часу» і т . п. Можливо зрозуміти «чжи» і в дусі російського дієслівного імені - «розпорядження», «управління», оскільки «чжи» може мати і дієслівне значення - «розпоряджатися», «управляти». Так розуміє це слово Мей Яо-чень, який перефразовує вираз «Шічжу» так: «справлятися з цим своєчасно», в потрібний, відповідний момент. У трактаті Сима Фа є вираз, дуже близьке за змістом до цього місця Сунь-цзи: - «слідувати за небом (т. Е. За погодою. - Н. К.) І дотримуватися час ». Лю Інь, пояснюючи це місце, дає парафраз Сунь-цзи: [...] ( Так тут і далі в тексті позначаються давньокитайські ієрогліфи.(Прим. ред.)), Тобто «це (т. Е. Цей вислів Сима Фа. - Н. К.) Є те, про що йдеться (у Сунь-цзи словами. - Н. К.): «Морок і світло, холод і спека ... справлятися з цим своєчасно»). До речі, цей парафраз Лю Іня з'ясовує, яке доповнення мається на увазі при дієслові «чжи»: слово «чжи», безсумнівно, відноситься до попереднього, тобто до слів «морок і світло, холод і спека». При такому тлумаченні загальна думка Сунь-цзи може бути переказана наступним чином: «Небо» - це атмосферні, кліматичні, метеорологічні умови, час року, стан погоди. З точки зору ведення війни важливо вміти пристосовуватися до погоди і вибирати відповідний момент.
Я, однак, не зупиняюся на такий розшифровці цього місця тексту. Мені здається, що це місце має певну, чітко виражену структуру: це - визначення деяких понять ( «Шлях», «Небо», «Земля» і т. Д.), Причому розкриття змісту цих понять робиться у формі перерахування того, що входить в їх склад. При цьому окремі елементи цього перерахування самостійні і мають свій зміст, а не охоплюють все попереднє. Так і тут мова йде явно про три речі: про явищах астрономічного характеру (світло і морок), про явища метеорологічних і кліматичних (холод і спека) і про «порядку часу», тобто про рік, місяцях, днях, сезонах і т. д.
Земля - \u200b\u200bце далеке і близьке, нерівне і рівне, широке і вузьке, смерть і життя 3
Мені дуже хотілося в російській перекладі передати вираження [...] кожне одним російським словом: «відстань», «рельєф», «розмір». Безсумнівно, що реально ці вирази це і означають. Але тут мене зупинило чисто філологічну міркування. Перекласти так можна було б в тому випадку, якщо б ці вирази були окремими словами. Мені здається, для автора тексту вони були словосполученнями. На такий висновок наштовхує наступне вираз [...], яке у всьому трактаті Сунь-цзи ніколи не вживається інакше, як поєднання двох самостійних слів. Згодом і воно стало одним словом «життя» - в тому сенсі, в якому ми вживаємо це слово в таких фразах, як «це - питання життя», тобто де одним словом «життя» разом позначаються поняття «життя» і «смерть» (пор. аналогічне російське слово «здоров'я», яке покриває поняття «здоров'я» і «хвороби»). Але, повторюю, у Сунь-цзи це все ще два самостійних поняття. А раз так, то за законами паралелізму і відповідно до загального контексту доводиться вважати, що і перші три вирази представляються словосполученнями.
Полководець - це розум, неупередженість, гуманність, мужність, строгість. Закон - це військовий лад, командування і постачання 6
З усіх численних і равноречівих тлумачень важких термінів [...] вибираю тлумачення Мей Яо-Ченя, безумовно, [...] найближче знаходиться до загального конкретному складу мислення Сунь-цзи і до його прагненню намагатися завжди говорити про речі, найближчим чином стосуються військової справи. Тому і зупиняюся на таких перекладах цих трьох понять: «військовий лад», «командування», «постачання».
Ні полководця, який не чув би про ці п'ять явищах, але перемагає той, хто засвоїв їх; той же, хто їх не засвоїв, не перемагає.
4. Тому війну зважують сімома розрахунками і таким шляхом визначають положення.
Хто з государів володіє Шляхом? У кого з полководців є таланти? Хто використав Небо і Землю? У кого виконуються правила і накази? У кого військо сильніше? У кого офіцери і солдати краще навчені? 4
Перекладаю вираз [...] словом «військо», вважаючи, що переводити кожен ієрогліф окремо ( «бін» - стройової склад, «чжун» - нестройової склад) не слід, так як, найімовірніше, в даному випадку ми маємо по-китайськи одне слово, передає загальне поняття «війська» - у всьому його складі.
Тут же зустрічаються в перший раз слова, що позначають різні категорії військових: «ши» і «цзу». Всюди у Сунь-цзи ці слова вживаються як найбільш загальні позначення офіцерів і рядових, командирів і солдатів. Нижче, в гл. К, 15, а також в гл. Х, 9 дається новий термін «Чи», також протиставляє [...], тобто «нижнім чинам». Цей термін служить, мабуть, позначенням командирів великих частин [...], начальницького складу армії.
У розділі Х, 9 наводиться і термін «дали», під яким розуміються головні з цих вищих начальників, безпосередні помічники командувача, що позначається всюди у Сунь-цзи ієрогліфом «цзян».
Безсумнівно, за своїм походженням всі ці терміни не є безпосередньо військовими позначеннями. Так, наприклад, знак «ши» в Стародавньому Китаї позначав людей, що належать до другого шару панівного класу, слідом за [...]; ієрогліфом «цзу» позначалися слуги взагалі, перш за все - з рабів; ієрогліф [...] застосовувався для позначення осіб, що належать до апарату управління. Таким чином, ці назви не тільки розкривають нам структуру давньої китайської армії, а й проливають світло на класову сторону її організації, принаймні - в її витоки. За часів Сунь-цзи, як про це свідчить сам трактат, солдатами були аж ніяк не раби: з вказівки, що рекрута давав один двір з восьми, виявляється, що основну масу солдатів становили члени земельної громади.
У кого правильно нагороджують і карають?
З цього всього я дізнаюся, хто здобуде перемогу і хто зазнає поразки.
5. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки засвоївши, він неодмінно здобуде перемогу; я залишаюся у нього. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки, які не засвоївши їх, він неодмінно зазнає поразки; я йду від нього 5
Згідно із загальноприйнятою переказами, Сунь-цзи написав свій трактат для князя холю, на службі у якого він перебував. Зважаючи на це ці слова можуть розглядатися як пряме звернення до князя, запрошення взяти методи, рекомендовані їм, і спробувати застосувати їх на практиці, причому автор вважає за можливе заявити, що в разі належного розуміння і застосування його методів перемога забезпечена. З метою ж більшого впливу на князя Сунь-цзи вдається до свого роду загрозу: він попереджає, що, якщо князь не скористається його порадами, він від нього піде, перейде на службу до іншого князя і таким чином позбавить князя своєї допомоги.
Чжан Юй пропонує дещо інше тлумачення цієї фрази: він приймає слово «цзян» не в значенні «полководець», а в сенсі службового слова для позначення майбутнього часу. У такому випадку вся фраза отримала б по-російськи такий вигляд: «Якщо ви, князь, засвоїте мої прийоми, я у вас залишуся, якщо ви їх не засвоїте, я від вас піду». Однак я зупинився на формі переказу, заснованої на розумінні слова «цзян» в сенсі «полководець». Підстава для цього наступне: по-перше, у всьому трактаті Сунь-цзи немає жодного випадку вживання цього слова в значенні показника майбутнього часу, по-друге, слово «полководець» тут цілком застосовні до князю, який сам командував своєю армією. Про це говорить Чень Хао: «У цей час князь вів війни, причому в більшості випадків сам був полководцем».
Існує і ще одне граматично можливе тлумачення цього місця: «Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки, засвоївши їх ... і т. Д., Залиште його у себе. Якщо полководець стане застосовувати мої розрахунки, які не засвоївши їх ... і т. Д., Видаліть його ». Однак мені здається, що загальна ситуація, особливо при роз'ясненні Чень Хао, робить більш прийнятним розуміння, дане в перекладі.
Якщо він засвоїть їх з урахуванням вигоди, вони складуть міць, яка допоможе і за межами їх.
6. Міць - це вміння застосовувати тактику 6
Пропоную для дуже важкого слова «цюань» в даному тексті російське «тактика», «тактичний маневр», «тактичний прийом». Міркування, які змусили мене вибрати такий переклад, наведені в коментарі до цього місця тексту, так що повторювати їх тут зайве. Зазначу тільки попутно на те, що російське слово «стратегія» я пропоную для перекладу - по крайней мере, в древніх військових текстах - китайського слова «МОУ». Тільки при такому перекладі це слово отримує цілком реальний сенс, робить зручним і простим переклад таких словосполучень, як, наприклад, назви глав в трактаті Вей Ляо-цзи (гл. V і гл. VI) - «тактика настання» і «тактика оборони» . При такому перекладі ці заголовки цілком точно передають зміст глав. На користь цього перекладу каже і звичайне позначення військових теоретиків і письменників - «Цюаньмоуцзя». Так вони називаються в «Ханьської історії», у відділі «Івен-чжи»: «військові стратеги». «Цюаньмоуцзя» відповідає в точності російській «стратегія», оскільки у нас поняття «стратегія» в широкому сенсі об'єднує обидва поняття - «стратегію» і «тактику», а під «стратегом» розуміють і стратега у вузькому сенсі слова і тактика; і історично слово «стратег», яким називали і полководця, і теоретика військової справи в Стародавній Греції, в точності відповідає тим особам, про яких говорять відділи «Цюаньмоу-цзя» в китайських дінастійних історіях. Само собою зрозуміло, що в даний час для цих понять - стратегія і тактика - в китайській мові існують зовсім інші слова.
Погодившись з вигодою.
